2. Формування реєстру співвласників.
Наступний крок – формування ініціативною групою реєстру співвласників. Без наявності даних про всіх співвласників ініціативна група не матиме змоги в законний спосіб організувати проведення установчих зборів.
По-перше, кожен співвласник має право бути поінформованим і брати участь у зборах, тому порушення такого права вже є протизаконним.
По-друге, згідно з ч. 9 ст. 6 Закону № 2866, рішення про створення ОСББ, як і рішення з інших питань, що розглядаються установчими зборами, вважатиметься ухваленим, якщо за нього проголосувало більше половини від загальної кількості всіх співвласників.
Тож, якщо під час створення ОСББ відсутні відомості про власників, які б підтверджували, що за відповідні рішення віддала свій голос справді більшість співвласників, а не просто осіб, присутніх на зборах, у подальшому такі збори та ухвалені на них рішення можуть бути визнані незаконними. Щоб цього не сталося, потрібно переконатися, що «за» проголосувала більшість саме співвласників, а не мешканців, зареєстрованих у квартирах осіб, родичів власників тощо.
Як зазначалося, для формування переліку всіх співвласників представникам ініціативної групи доцільно звернутися до державного реєстратора або нотаріуса, щоб отримати інформацію з Державного реєстру прав.
Водночас зауважимо, Закон № 2866 не дає відповіді на запитання, як створити ОСББ у будинках, у яких право власності співвласників не внесено до Держреєстру прав. Питання актуальне, оскільки в Україні надто багато будинків старого житлового фонду, у яких проживають громадяни, право власності на квартири в яких підтверджується паперовими правовстановлюючими документами, але інформацію про це не внесено до Держреєстру прав. Із практичної точки зору, у таких випадках членам ініціативної групи слід звертатися безпосередньо до осіб, які мешкають у квартирах такого будинку, і встановлювати, хто є власником кожної квартири.
Під час здійснення державної реєстрації ОСББ правовстановлюючі документи співвласників не перевіряються. Однак нез’ясування інформації щодо окремих власників квартир і неповідомлення їх про проведення установчих зборів можуть слугувати підставою для судових позовів окремих невдоволених громадян.
Щоб мінімізувати ризики виникнення таких проблем, варто:
1) спробувати отримати інформацію з Держреєстру прав – таким чином буде отримано інформацію про власників певної частини квартир;
2) щодо інших квартир – намагатися встановити власників самостійно шляхом поквартирного обходу тощо;
3) проводити активну інформаційну роботу з мешканцями, розмістити оголошення, розповсюдити письмові повідомлення в кожну квартиру. Повідомлення слід вручати під підпис, а за неможливості – поштою, зберігаючи докази надсилання. Не зайвим буде зробити оголошення про збори в місцевій газеті.
Якщо ініціативна група з усім успішно впорається, але з якихось причин не зможе повідомити окремих власників, на заваді створенню ОСББ це не стане. А претензії таких власників, у т. ч. судові позови, будуть юридично неспроможними. Порушення ж порядку повідомлення може мати негативні наслідки.